Тревожный город и хрупкая повседневность

О двух выставках: Павла Макова в The Naked Room и "Сегодня вечером я останусь дома" от EtchingRoom1 в Dymchuk gallery и об умении смотреть на глазами своей комнаты.

Дотик на відстані необорної близькості: Я+GOD=А

Про виставку Я+GOD=A в NAMU: "місце зустрічі людської намови, власної пам’яті і нескінченного процесу розгадування"

Маленькі Нідерланди

Про виставку "Дар Щавинського" в Музеї Ханенків: "Ця камерна виставка – віконце у давно проминулий світ та забуті речі. Фрагменти життя і споконвічні сюжети, які повторювалися раз у раз, зібрані дбайливими руками В. Щавинського майже сотню років тому. 

Марионетки шоу-индустрии

О выставке "STAGE" Юрия Денисенкова в Шоколадном домике: "В погоне за созданием идеальной псевдореальности, изобретая мир утопии, где, казалось бы, сладостно должно быть всем, шоу-индустрия еще больше усугубила реальность..."

Модернізація модернізмом

Детально про оновлену постійну експозицію "Модернізм в Україні"

Розповідь про нормальне мистецтво

"Короткий список": Братков, Глядєлов, Кадан. Модернізація чи випадковість?

Про "політичне" глядацтво та автономність державних премій.

Свобода – це боляче: «Короткий список» у Довженко-Центрі

"Набравшись рішучості без поспіху вдивлятися у роботи художників, ти отримуєш ніби нове розуміння в подарунок: життя завжди здатне віднаходити нову  форму, акумулювати нові сенси, пробиватися навіть крізь гул дерев’яних чобіт мостової, говорити до нас з-за гратів, крізь стіни слідчих ізоляторів, з окопів..."

Отчуждение как защитный механизм: чем мы жертвуем медиа-машине?

Про виставку "Продукування снів або Що пропонує сучасна медіа-машина" в Сloser: "Личное и политическое, смешанное в фотографиях Чекачкова, мертвые тела и пылающие энергией протестующие, попытка эскапизма от реальности и вовлеченности в события – такая дуальность сплетается не только в проекциях на стенах, но и давно стала частью нашей повседневной жизни."

Свет и мгла на полотне повседневности

О выставке Павла Макова в The Naked Room: "Сегодня повседневность нередко становится способом для социальных заявлений в творчестве: лозунг «личное – это политическое» и мем «we live in society», вопрос того, как решения «сверху» определяют жизни людей «снизу» и на кого возложена ответственность за проблемы насущные..."

Жить в горящем доме: о выставке Никиты Кадана в галерее Noch

Переосмислення бабусиної гордості: рецензія на скульптуру "Кришталева мрія" Михайла Алексеєнка