Ласкаво просимо на емоційні гойдалки: добірка фільмів про невизначеність
Кожному добре знайоме почуття невизначеності: у стосунках, професійній сфері, життєвому призначенні. Так трапляється, бо нас лякає невідомість, яка завжди є попереду. Ми легко втрачаємо шлях, не знаємо, куди рухатися і на кого спертися. У такому стані цікаво розмірковувати про себе: чого я насправді хочу? Що для мене є по-справжньому важливим? Як знайти сили для втілення задуманого? Усім, хто вагається, шукає себе, схильний применшувати свої заслуги або знецінювати їх, – рекомендуємо переглянути фільми, де рушієм роздумів, змін і переоцінки досвіду стає невизначеність, закорінена в героях, і зрозуміти, що ви не одні.
Патерсон, Джим Джармуш, 2016
Підйом-сніданок-робота-написання віршів-вечеря-прогулянка з собакою-бар. І так повторюємо ще 365 разів кожного року. Саме такий вигляд має життя головного героя Патерсона. Попри рутинність і щоденну повторюваність, чоловікові імпонує такий устрій. Він може знаходити втіху в простих речах, романтизує свою роботу водія шкільного автобуса, а в перервах між поїздками пише вірші. Однак його дружина має дещо відмінний погляд на його самореалізацію. Вона бажає, аби поезія Патерсона публікувалася. Чоловік не наважується піти до копіювального центру й надіслати рукописи до видавництв. Випадкові зустрічі допоможуть Патерсону збагнути, що ж йому справді потрібно.
Фільм був переможцем і номінантом численних фестивалів і премій, зокрема Каннського кінофестивалю, Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса та Асоціації кінокритиків Торонто.
Польоти уві сні та наяву, Роман Балаян, 1983
Сергію Макарову невдовзі виповнюється 40 років. Він аналізує своє життя, намагається знайти в ньому позитивні моменти й усвідомлює, що ані подружні стосунки, ані оточення, ані робота не приносять йому задоволення. Страшне відчуття – озирнутися й зрозуміти, що всі досягнення були примарними й непотрібними. Сергій остаточно заплутався й розгубився; він починає дивно та гарячкувато поводитися в надії змінити життя на краще. Сам Роман Балаян, режисер фільму, ототожнює себе з головним героєм, якого зіграв Олег Янковський.
2020 року в Довженко-Центрі реалізували музейний проєкт «Польоти уві сні та наяву. Виставка», який досліджував стрічку Балаяна та контекст, у якому вона створювалася. В описі проєкту зазначалося, що ««Польоти» – це портрет епохи “брежнєвського застою”. Своєрідний маніфест інтелігенції, риси якої проглядаються в образі головного героя: безладність, беззмістовна заповзятливість, паралізована здатність обирати та вирішувати».
Куріоса, Лу Жене, 2019
Дія фільму відбувається в Парижі ХІХ століття. Головна героїня фільму Марія виходить заміж за поета Анрі, якого не кохає, задля того, щоб погасити борг батька. Насправді ж дівчині подобається П‘єр Луї – друг Анрі, поет, мандрівник і ловелас. П‘єр говорить: «Я не зміг бути твоїм чоловіком, то буду твоїм коханцем». Вони таємно зустрічаються, і під час цих побачень П’єр фотографує Марію оголеною. Героїня не тільки пізнає власну тілесність краще, а ще й доводить силу та спроможність самостійно вирішувати, як влаштувати своє життя.
У початкових титрах зазначається, що куріоса – це предмет еротичного характеру, на кшталт фотографії чи книжки. В основу стрічки лягли уривки з щоденників та листів відомих французів ХІХ століття.
Неідеальний чоловік, Марія Шрадер, 2021
Цього року «Неідеальний чоловік» отримав Срібного ведмедя за кращу жіночу роль на Берлінському кінофестивалі. Фільм знято за однойменним оповіданням Емми Браславські.
Альма бере участь в експерименті, суть якого полягає в проживанні з людиноподібним роботом. Його запрограмували як ідеального партнера спеціально для головної героїні. Здається, він уособлює все, що має існувати в ідеальних стосунках: вечірні ванни з шампанським, сніданки в постіль, танці в ресторані, – проте людей ніколи не можна підводити під один ранжир. Роботу не вдається замінити живі й мінливі почуття, властиві людині.
Ричард говорить «прощавай», Вейн Робертс, 2018
Ричард, професор коледжу, дізнається, що в нього рак четвертої стадії. Йому нічого не залишається, крім того, як забути про правила та обмеження, жити на повну й встигнути вибачитися перед тими, кого він образив. Ричард починає розповідати студентам про те, що насправді є важливим у житті, а заради чого не варто витрачати жодних зусиль і переживань. Чоловік готовий змиритися зі смертю, але хоче закінчити необхідні справи, за які не наважувався взятися протягом життя.
Світова прем’єра фільму відбулася на Цюрихському кінофестивалі.
Леді Бьорд, Ґрета Ґервіґ, 2017
Усі ми хочемо, щоб нас розуміли, але розуміли так, як нам потрібно. Нерозуміння з боку дорослих та однолітків відчуває головна героїня Крістіна, або Леді Бьорд, як вона себе представляє. Вона амбіційна та прагне більшого, аніж пропонує її оточення. Дівчина навчається в консервативній католицькій школі в Сакраменто й хоче вирватися звідти, аби поїхати вчитися до Нью-Йорка. Її мати цього не підтримує, а вчителі кажуть, що бали Крістіни занадто низькі, щоб претендувати на місце в кращих університетах. Це фільм, де нікого не можна звинуватити. Усі персонажі внутрішньо травмовані, втомлені конфліктами з близькими й небажанням іти на компроміси. Разом із тим це чудова історія про дорослішання та спробу знайти себе в неоднозначному, сповненому можливостей світі.
Серед зіркового касту – Сірша Ронан, Тімоті Шаламе та Біні Фелдштейн. Акторок Сіршу Ронан (виконавиця головної ролі) та Лорі Меткаф (мати Крістіни) номінували на «Оскар» за гру в цьому проєкті.
Дорослий, Жанна Озірна, 2019
Богдану виповнюється вісімнадцять. Батько дарує йому свою стару машину «Копійку», яка стає для хлопця можливістю показати власний авторитет та самоствердитися в компанії друзів. Однак, щоб довести свою значущість, ще потрібно поборотися за своє і вміти відмежуватися від токсичного середовища, що тягне тебе донизу.
В радості, і тільки в радості, Марина Рощина, 2018
Ще один український короткометражний фільм, який зображує героїню в стані розгубленості, вагання, небажання щось змінювати. Каті доводиться робити вибір між насиченим особистим життям з вечірками та привабливими чоловіками й вихованням дитини. Вона закохується в хлопця, але не наважується розповісти йому про те, що в неї є син.
Серед локацій, де знімалася стрічка, – станції метро «Дніпро» та «Чернігівська», вулиці Азербайджанська та Рейтарська, арт-центр «Плівка». Фільм здобув гран-прі в національному короткометражному конкурсі Одеського міжнародного кінофестивалю (2018) та на кінофестивалі «Молодість» (2018).
Відлуння минулого, Пол Моррісон, 2008
Дія фільму відбувається в Іспанії протягом 1920-1930-их років. На навчання до Мадриду приїжджають три митці – Федеріко Гарсія Лорка, Сальвадор Далі та Луїс Бунюель. Їх зближує мистецтво й бажання бути новаторами у своїх напрямах. Разом вони створюють, знайомляться з іншими студентами, відвідують вечірки й розважаються. Між Лоркою і Далі виникає щось більше, ніж дружба, але чоловіки не можуть розібратися у власних почуттях. Їхні дороги згодом розходяться в політичному, в особистому, у географічному планах, але на цьому історії митців не закінчаться.
Роль Гарсія Лорки виконав Хав’єр Бельтран, а Сальвадора Далі на екрані втілив Роберт Паттінсон.
Земля кочівників, Хлоя Чжао, 2020
Цьогорічний переможець на Оскарі в номінаціях «Найкращий фільм», «Найкраща режисерська робота» та «Найкраща жіноча роль». Сюжет заснований на документальному романі Джессіки Брудер «Земля кочівників: вижити в Америці ХХІ століття». Журналістка також допомагала під час зйомок фільму: «Формально я була продюсером-консультантом. Я хотіла допомогти, тому надіслала Хлої багато досліджень, що не ввійшли до книжки».
Головна героїня фільму Ферн втрачає роботу, адже фабрику гіпсокартону, на якій вона працювала, закривають. Так як вона вдова і не має родинних обов’язків, вона вирішує взяти все необхідне, сісти в автофургон і рушити в дорогу. Протягом шляху вона зустрічає різних людей, для яких кочівництво – природний спосіб життя. Можливість бути ближчою до спільноти, яка цінує одне одного й вибудовує власний маленький світ, дасть головній героїні шанс насолодитися буденністю й знайти те, що справді важливо для неї.