Машина часу або як дивитись на старі фільми в нових умовах

Ви коли-небудь ловили себе на думці, що не розумієте старого кіно, воно здається нудним і застарілим? Тут на допомогу приходить такий інструмент, як розуміння контекстів і часу, коли було створено твір. Саме в цьому ми сьогодні намагатимемося розібратися.

Основна проблема, з якою може зіткнутися сучасний глядач, — це подив, викликаний не так специфічними темами старого кінематографа, як методами та способами їх висвітлення. Найкраще це можна простежити на найпопулярніших кінострічках XX століття. Дуже часто оптика, якою користуються сценарист і режисери, — це актуальна річ для свого часу, але абсолютно не застосовна до сучасного глядача. Яскравим прикладом може послужити фільм «Чоловіки віддають перевагу блондинкам», знятий у 1953.

Актуальна зараз феміністична оптика практично відсутня в цьому фільмі — так, там є саркастичний персонаж Дороті, проте вона вписана в картину швидше, як виняток, і на противагу гіпертрофований фігурі героїні Монро — Лорелей. Сама Лорелей уособлює чоловічий погляд, який зараз називають мейлгейз, на «красиву» жінку — попри її дурість у повсякденних питаннях та чарівність, вона залишається хитрою стосовно грошей та свого любовного інтересу. І проблема мейлгейзу в кіно XX століття — це часта історія, оскільки жінок не лише важко пропускали в індустрію, а й неймовірно сексуалізували. Після такого монологу може скластися враження, що старе кіно вже нічого не врятує і воно приречене вічно жити в безодні стереотипів і забобонів. Однак це не так. Основне завдання статті звичайно полягає не в тому, щоб налякати, але щоб допомогти краще розуміти кіно і не боятися його прямоти у висвітленні певних тем.

Приступаючи до перегляду «старих» фільмів потрібно насамперед розуміти контекст, у якому створювався той чи інший твір. Ми не можемо і не повинні погоджуватися з суперечливими твердженнями героїв чи навмисне ідеальними образами. Однак, варто звернутися до періоду створення картини та соціально-схвалюваних процесів, що відбувалися в цей час. Наприклад, приступаючи до перегляду фільмів, знятих у Радянському Союзі в 60-х роках, потрібно поблажливо ставитися до образів патріотичних та ідеальних героїв, які не хочуть зла і вічно роблять благо.

При цьому антагоністами найчастіше виступатимуть непорядні чи маргінальні особистості, засуджуючи та борючись із якими головний герой лише сильніше підтверджує свій статус ідеального громадянина ідеальної країни. При цьому фільми 60-х років американського кінематографа за основу беруть «ідею американської мрії» та обирають ракурс матеріалістичних тем, де не стільки простежуються стосунки «людина-держава», а все ж таки вибудовується лінія розповіді між людиною та матеріальними накопиченнями. Здавалося б, фільми знято в одному часовому відрізку, проте сприймаються зовсім по-різному через контекст, у якому вони знаходяться.

Отже, одне з головних правил — це оцінювати культурну ситуацію, в якій знімався фільм, і не перекладати цінності старої епохи на сучасність. Ми, люди нового покоління, спочатку сприймаємо різні діалоги та образи кінематографу через призму не так власних переконань, як прийнятих суспільством норм. А ця субстанція вкрай рухлива і змінюється кожні кілька років. Саме тому сила сучасного глядача полягає в умінні толерантно ставитися до ідеалів «старого» кіно, його візуальної та образної мови. Лише опустивши забобони та зрозумівши мотивацію створення кіно у той чи інший період можна як гідно оцінити роботу, а й, найголовніше, отримати інсайт від перегляду картини.



12 перегляд0 коментар