«В радості, і тільки в радості»: молодість, поставлена на паузу

Оновлено: лист 21


Для багатьох материнство відчувається як фатальна та невідворотна втрата самої себе. Іноді це зумовлено тим, що ми нічого не знаємо про досвід наших батьків, іноді - тому що не знаємо, як впоратись з новими обов'язками, як вписати їх у вивірений плин життя. Наші матері могли бути би нам за приклад, але що насправді ми знаємо про їх шлях?


«В радості, і тільки в радості» - стрічка 2018 року знята режисеркою Мариною Рощиною за сценарієм створеним разом з Ольгою Любаровою. Оператором виступив Олександр Рощин, режисером монтажу – Сергій Клепач. Фільм був відзначений нагородами від Одеського міжнародного кінофестивалю та Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», здобув особливу відзнаку Львівського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів Wiz-Art.Також він входить до кіноальманаху короткометражних фільмів «Українська нова хвиля. Красиві двадцятилітні», який був випущений у прокат в українських кінотеатрах 2019 році.


«В радості, і тільки в радості» - це оповідь про повсякдення молодої киянки, мешканки однієї з периферійних станцій червоної гілки метро. Вона зустрічається з хлопцем, відвідує клуби, живе з матір’ю, та – чи не найголовніше – ростить маленького сина. Її внутрішня амбівалентність втілюється у зовнішньому світі: вдома вона замкнута, тиха, відсторонена та чужа, у колі друзів та на вечірках - відкрита, голосна, залучена. Вона відчуває себе на своєму місці, присутньою саме там, де вона має бути. Два її світи знаходяться окремо одне від одного, розділені прозорими стінами. Зрештою стіна має впасти.


На початку кінострічки компанія молодих людей, не старше за двадцять п’ять років, проводить разом дозвілля. Алкоголь, розмови, їжа, і – весілля. Головна героїня на ім’я Катя неформально бере шлюб із хлопцем, у котрого закохана. Ручна камера відтворює стан, у якому перебуває героїня: вона вільна, вона чарівна, вона безперервна. Вона - втілення того часу, коли людина була юна та радісна, відкрита до нових відчуттів та сильних переживань. Втім, на ранок, Катя повертається додому. Там її чекає зовсім інше оточення: мати та власна дитина.



Видно, що вони знаходяться у стосунках взаємної відстороненості. Катя не дуже розуміє що їй робити з дитиною, дитина - що їй робити із Катею. Мати молодої жінки поспішає на роботу, залишаючи свого онука на доньку, як на няньку з доволі маленькою ставкою. Залишаючись з дитиною наодинці, дівчина замикається сама на собі, вона нудиться, вона відсипається. Але, зрештою, вона намагається оберігати своє дитя, коли під час прогулки на дитячому майданчику між ним та іншою дитиною стається конфлікт. Коли під час гри у хованки Катя не може його знайти, то дуже хвилюється. Але той факт, що спочатку вона знайшла його і вирішила приділити хвилинку собі доводить: спочатку Катя, потім дитина.


Спостерігаючи за своєю власною матір'ю (котра продовжує виконувати цю функцію і для свого онука), Катя мала вибудувати в собі уявлення про те, якою ця мати має бути. Мати героїні - це зріз старшого покоління, який витрачає менше часу на себе і більше - на виховання своїх дітей. Вони віддають їм своє дозвілля та самих себе.


Існує установка, що у кльових дівчат не може бути дітей, адже дитина - це відповідальність, котра нівелює особистість і зводить її лише до того, щоб виправдати взятий на себе обов'язок. Так, певно, може вважати і Катя. Серед її друзів-однолітків більше немає нікого, у кого була б дитина. Але чи знає Катя, що з дитиною можна будувати не лише владно-ієрархічні вертикальні стосунки, але й горизонтальні, дружні? Певно, що ні.




Її хлопець також не знає, хто чекає на дівчину вдома. Всі побачення відбуваються на його території, на центральних вулицях Києва, у клубах, на чужих квартирах. Катю завжди оточує місто - тихе і галасливе. Оточують люди - далекі та близькі. В молодій жінці зріють почуття - фіктивні справжні. Але з трьох боків (мати, дитина, хлопець) дівчина оточена стосунками неповної довіри.


Врешті решт все це завершується відмовою Катіної мати тримати у своєму домі дівчину та онука. Катя в очах матері ще недостатньо доросла та відповідальна. Дорослість двома жінками сприймається дуже по-різному. Для Каті це йти куди вона хоче, робити що вона хоче, зустрічатися з тими, з ким вона хоче. Для її матері “бути дорослою” полягає у іншому. Це - вміння відмовлятися від бажаного задля необхідного. Для жінки Катя не виконує покладених на неї зобов'язань.


Дівчина в свою чергу вважає, що її матері немає чого робити, тому для неї не буде великим клопотом витратити вільний час на онука. Водночас вік матері та відсутність у неї більш важливих справ ніби дають Каті індульгенцію на перекладання відповідальності за свою дитину. Але насправді саме через необхідність слідкувати за хлопцем і забирає час жінки, котрий вона могла би витратити на себе, а не “сидіти удома”, як закидає їй Катя під час сварки у найнапруженіший момент стрічки.


Катя та її мати - це видиме протиставлення жінки, яка може дати раду материнству, та жінки, яка не може. Здається, що героїня така відсторонена від свого сина тому, що визнання власного материнства для неї означає нівелювання своєї молодості, жіночності та свободи. І це не дивно, бо приклад її матері - це не та рольова модель, котру молода жінка хотіла б наслідувати.


Подивитися фільм можна в онлайн-кінотеатрі Takflix: https://takflix.com/uk/films/in-joy


51 перегляд0 коментар