Покоління, що опиняються в одному човні

Кожне покоління перебуває в різних контекстах і маркує важливими різні цінності. Здається, наступна генерація – кардинально нова ланка у світобудові, яка сповідує інші принципи та керується іншими правилами. Однак ми не можемо уникнути послідовності часу, і нове покоління вбирає частку ментальності своїх попередників. Не виняток, що саме з їхньої поведінки в різних життєвих ситуаціях ми дізнаємося щось і про себе. Чи може минулий досвід стати по-справжньому корисним у сучасних умовах?

1960-ті роки. Школярі зосереджуються над аркушами, шукаючи ідеї для твору «Що для мене щастя?» Хтось до кінця залишається щирим у своїх висловлюваннях, хтось хоче показати той результат, якого очікує вчитель, хтось – занадто задумливий, бо закохався.

2021 рік. Школярі не знають, у якій галузі реалізувати себе в майбутньому, зі страхом думають про ЗНО. Хтось буде займатися тим, що подобається найдужче, хтось плистиме за течією і виконуватиме бажання батьків.


Це епізоди з двох робіт. Перша, знята 1968 року в Радянському Союзі, називається «Доживемо до понеділка», дії відбувається в 9 класі середньої школи. Друга – підлітковий вебсеріал «Секс, Інста і ЗНО» Антоніо Лукіча. Попри 53 роки різниці у виробництві стрічок, порушені в першому фільмі проблеми стосовно молоді відлунюють і в сучасному кіно. Нові інтерпретації та осмислення, низки спільних досвідів робить прірву між своєрідними «нами» і «ними» менш відчутною.

Архетипні образи в навчальних колективах. У фільмі «Доживемо до понеділка» є хлопець-авторитет, до думки якого дослухається клас; хлопець-жартівник, який погано вчиться, але за допомогою харизми й гумору виходить сухим із води; дівчина, що закохана в неформального лідера класу та ігнорує залицяння непоказного однокласника, тощо. Ці образи часто експлуатуються в зображенні шкільного середовища. Тішить, що у стрічці немає традиційних відмінника з окулярами або дівчини-старости, яка постійно стежить за порядком у класі.


У «Секс, Інста і ЗНО» архетипність теж простежується, але герої більш пропрацьовані й неоднозначні. Одинадцятикласники мають схожі проблеми (власне, відповідно до назви, ті, що стосуються сексуального життя, соцмереж і ЗНО), але занадто різні інтереси й бачення майбутнього. На відміну від радянського контексту, вони перебувають у глобалізованому світі, де є більше можливостей і варіантів для вибору.


У серіалі ми бачимо протагоністку – Сашу Моцак – і антагоністку – Єву Горбатюк. Вони борються за посаду президента школи, вставляють одна одній палиці в колеса й доводять своє право на лідерство. Ще на їхній паралелі є хлопець-спортсмен, що має проблеми з навчанням, і хлопець, який недолуго залицяється до дівчат, – теж доволі типові образи.

Якщо в «Доживемо до понеділка» клас показаний як більш-менш консолідований організм що в навчанні, що в дозвіллі, то в «Секс, Інста і ЗНО» потрібно доводити право належати до вже сформованої спільноти, яка з особливим опором приймає сором'язливих людей.


Стосунки між учнями. Клас у «Доживемо до понеділка» – це спільнота, яка разом радіє, сміється, вирішує нагальні питання стосовно шкільного життя. Їхня індивідуальність стає видимою після закінчення навчального дня: у стосунках з батькамами, зайнятості у гуртках, дозвіллі. Щоправда, таких епізодів поза школою дуже мало.


У колективі є неформальний лідер – Костя, – який холодно обмірковує кожен крок і виступає голосом класу. Він готовий захищати своїх друзів. Наприклад, коли завідувачка школи Світлана Михайлівна критикує ученицю за думки в її творі («Що це за мрії у твоєму віці?»), Костя стає на бік однокласниці й намагається підтримати її. Учителька критикує дівчину за її потяг до кохання та сімейного життя, за індивідуальність, а не суспільно корисну працю на благо колективу. З плином часу ми дізнаємося, що Світлана Михайлівна сама хоче мати родину й бути коханою, але у свій час її зламала радянська система, поставивши суспільні цінності вище за особисті.

У сучасному серіалі бачимо помітнішу окремішність кожного героя чи героїні. Вони самостійніші, готові лізти на рожен поодинці, зустрічаючи небезпечну пригоду чи невідомість. Серед них немає яскраво оприявленого лідера, оскільки всі – занадто різні й відкриті одне до одного. У такому колективі майже неможливо нав’язати власні думки, бо остання інстанція, до якої прислухається кожен, – він сам. Однак це не позбавляє підлітків відчуття, що вони належать до певної спільноти й відповідають за її добробут.


Як у радянській, так і в сучасній стрічках є підлітки, готові підтримати іншого у важкій ситуації, а є ті, хто посміється з чужих проблем.


Батьки і діти. У радянському фільмі «Доживемо до понеділка» відтворено чимало ситуацій, коли батьки з дітьми ходять кабінетами вчителів та прохають про підвищення оцінок. Тішить те, що вчителі у відповідь радять прислухатися до своїх дітей, а не просто контролювати їх бали. Ілля Семенович, який викладає історію, неодноразово говорить про нелогічність учинків дорослих, їхні примарні знання про все-на-світі й звичку насаджувати дітям власні інтереси.


Старенька мати Іллі Семеновича готова підтримувати сина емоційно, створювати у квартирі сприятливу атмосферу для професійної діяльності, натомість хоче бачити в ньому уважного слухача, який витримує всі розповіді жінки про побут, погоду, знайомих. Ми відчуваємо потребу старшого покоління в діалозі, але не в такому, який продукує важливі сенси чи сприяє емоційному обміну, а той, що просто дозволяє висловитися в будь-якій формі.

У «Секс, Інста і ЗНО» батьки учнів прислухаються до старших людей (адміністрації, учителів, інших батьків), а дітей вважають недостатньо досвідченими. Мама головної героїні Саші Моцик ототожнює успіх доньки на іспитах з успіхом у майбутньому. Коли школа дізнається про Сашину приховану Інстаграм-сторінку з інтимними фотографіями, жінка запевняє директора в тому, що Олександра покращить власні оцінки, відвідуватиме шкільного психолога, аби тільки реабілітуватися в очах шкільного колективу. Ми не побачимо ані діалогу з донькою, ані зацікавлення її персональною думкою. Хлопець Саші, Андрій, також страждає від авторитарності батька: той диктує йому, куди йти після школи, чим займатися, що їсти на сніданок.

Батьки, незважаючи на деяку авторитарність, усе одно не зображені авторитетними для підлітків. Школярі дослухаються до них, можуть виконувати їхні вказівки чи побажання, але глибокої довіри між ними немає. Герої значно легше поділяться секретами чи неприємностями з однолітками, ніж зі старшими.


Ставлення вчителів до своїх колег та роботи. Учительська кімната у фільмі «Доживемо до понеділка» – місце, де сходяться люди з різними турботами, бекґраундом, віком. Одного разу вчителька з російської мови та літератури Світлана Михайлівна розповідає молодій Наталі Сергіївні, яка тільки-но почала працювати в школі, про свою самотність і відсутність сімейного щастя. Учителі зовні – суворі владні люди з чітко проартикульованими принципами – відкриваються й не бояться бути справжніми в діалозі з колегами.


Учителі ідентифікують школу як другий дім. Вони справді не думають про те, що можуть змінити або кинути вчительську професію. Для них ця посада – раз і на все життя, і їм важко побачити себе поза роботою. Тим не менше, одна з героїнь зазначає: «Не можна замикатися в лушпинні свого предмета».


Образи вчителів у «Секс, Інста і ЗНО» відтворюють проблеми сучасної української освіти. Частина педагогічного складу заспокоїлася на досягнутому й вибудовує однотипні заняття протягом декількох років. Переважно вони консервативні, не готові до змін і прагнуть ідеальності в поведінці та вчинках учнів. Наприклад, завідувачка школи не сприймає Ганну Кравченко через її гомосексуальність та екоактивізм. Багатьом з освітян, вихованих радянською системою, досі важко говорити про особисте життя й сексуальні зв’язки.

Закоханість. У «Доживемо до понеділка» закоханість показана в різних вікових категоріях. Дев’ятикласник Гена закоханий у Риту, а колишній учениці, тепер і вчительці цієї школи, Наталі Сергіївні давно подобається історик Ілля Семенович.

Герої або нав’язують свою симпатію, або, навпаки, соромляться її проявити. Якщо порівнювати це в площині учителі-учні, то учні відкритіші до зізнань у закоханості: вони тільки-тільки підходять до першого любовного досвіду, дорослі ж бояться помилок, зроблених у попередніх стосунках.


У серіалі «Секс, інста і ЗНО» старшокласники переймаються через недосвідченість у статевому житті. Для них проявити увагу не проблема, проте вони хочуть більшого.

У сюжеті вимальовується класичний любовний трикутник, коли Саша Моцак зустрічається з головним красенем школи, але її хлопцем наприкінці стає найкращий друг. Схожі стосунки можемо побачити в стрічках «Щоденник пам’яті», «Нормальні люди», «Більше ніж друг» тощо.


Субординація. Старшокласники з «Доживемо до понеділка» впевнено почувають себе поруч з учителем. Вони поважають його, прислухаються до порад і зауважень, проте можуть вступити в спільну дискусію, вимагати справедливого ставлення та оцінювання. Разом з тим є і невдячні учні, що готові влаштувати бойкот учительці, яка працює в школі без тижня день. Загалом у фільмі будь-які непорозуміння між учителями й учнями вирішуються в процесі розмови.

У серіалі Антоніо Лукіча підлітки теж відчувають межу між учителем і учнем, проте більш вільні в діалозі. Вони можуть відкрито висловити своє невдоволення й схильні довіряти радше собі, аніж педагогу. Іноді їхні претензії до вчителів висловлюються фамільярно, у грубій формі, але це характерно не для всіх.


Вік. Серед учителів, які тривалий час працюють у школі в стрічці «Доживемо до понеділка», чимало таких, хто ототожнює старість із закінченням життя. Це підкреслюють безнадійні репліки з вуст самотніх героїв та героїнь: переважно всі з них переконані, що краще мати родину, ніж залишатися одному.


Чим більше часу минає, тим вужчими стають вікові межі. Через відповідальність, покладену на старшокласників, їх ранній інтерес до статевих стосунків, відкритість до експериментів і ризикованих дій, готовність працювати на рівні зі своїми батьками, переживання від втрати друзів вони перебувають ніби на одному щаблі зі старшими. Серед учителів у «Секс, Інста і ЗНО» немає розмов про свій вік; є нарікання щодо показної сміливості учнів, адже, на думку дорослих, вони не настільки досвідчені, наскільки самі вважають.


Особистісні цінності та пріоритети. Неважко здогадатися, що в радянському фільмі на першому місці стоять родина та особисте життя. Учитель історії Ілля Семенович, зустрічаючи колишнього учня, насамперед запитує, чи є в того дружина. На відповідь «ні», дуже засмучується й говорить, що сімейне життя – це не тягар; воно може зробити людину сильнішою. Так само згадана вище Світлана Михайлівна шкодує про те, що в молодості не облаштувала сімейне життя.

Звісно, на чільній позиції є і навчання, але не в якісному вимірі, а в кількісному: головне – отримувати високі бали.


Категорію цінностей варто також розглядати в площині стосунків батьків і дітей. Деякі цінності виховуються або відкрито нав’язуються з боку дорослих. Із деякими цінностями молоде покоління може не погоджуватися й вважати непотрібними, застарілими, неправильними. Саша Моцак із «Секс, Інста і ЗНО» відвідує курси з інформаційних технологій просто тому, що її мама вважає цю галузь високооплачуваною. Натомість дівчина хоче розвиватися в журналістиці.


Цінності персонажів сучасних фільмів не можна звести до спільного знаменника, але основними залишаються особистісна реалізація, дружба й задоволення життям. Вони дбають про себе та свій емоційний/соціальний/професійний стан більше, аніж про непорушні спокій та стабільність.

Камінь спотикання. Що ж викликає найбільше труднощів у житті персонажів? Вочевидь, міжособистісні стосунки і те, наскільки складно їх вибудувати без токсичності.


Персонажі що радянського, що сучасного фільмів викликають емпатію: їх можна зрозуміти й виправдати. Навіть батьків, які силують дітей до неулюбленого заняття, чи підлітків, які не поважають учителів. Мова йде про нашу вразливість, про величезну кількість зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на поведінку й зроблений вибір. Досить часто покоління опиняються в схожих моральних і матеріальних конфліктах, які, однак, розглядаються й вирішуються з іншого боку.


У біблійній книзі Екклезіаста є фраза: «Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!» Між нами так багато спільного і так багато відмінного, а кіно – один із шляхів обміну досвідом. Час не є визначальним для рис характеру й стилю життя, які ми вибираємо. У кожному десятилітті є добрі і злі, порядні і підступні, новатори і консерватори. Єдиний спосіб вдумливо переглядати старі стрічки – усвідомлювати різність людей і розуміти, що вона притаманна будь-яким епохам та поколінням.


Джерело зображень: сторінка молодіжних серіалів 1+1 media на YouTube; сторінка кіностудії Горького на YouTube.


6 перегляд0 коментар